Статистика сайту

Создание сайтов

Головна Контрольні роботи Літературне читання Друг. Текст

Друг. Текст

ДРУГ. (Скорочено)
На день народження Андрійкові подарували велосипед. Ну точнісінько такий самий, який вони з батьком напередодні розглядали в універмазі. Тільки тоді Андрійко й гадки не мав, що то вони насправді вибирали. Після оглядин він неохоче притулив велосипед до купи інших, зітхнув і всю дорогу мовчав - так шкода було розлучатися зі срібнорогим красенем.
І ось велосипед став перед своїм господарем. Як мухи на мед, злетілись у дворі дітлахи подивитися на новий Андрійків велосипед. Нарешті він неквапливо вмостився на сидінні й закружляв по подвір'ю. Під'їхав до хлопців і пружно зіскочив.

Першим до нього підійшов Бориско і по-хазяйськи поклав руки на руль.
- Дай пробіжуся.
Андрійко знав Бориска давно. Той був грубуватий, задирливий - ні перед ким не спасує. А ще він краще за всіх ходив на лижах. І тому кожен із хлопчаків хотів потрапити в коло його друзів. І Андрійко теж.
- На, катайся, - із якоюсь прихованою радістю випустив Андрійко з рук велосипед.
Відтоді вони подружили. Бориско їздив напрочуд спритно. Андрійко щиро пишався своїм новим другом.
Якось надвечір, коли вони каталися у дворі, Бориско несподівано сказав:
- Не подобається мені у дворі... Тут і розвернутися немає де. Гайда на дорогу, до пустиря.
- Далеко, - ухильно відповів Андрійко і крадькома поглянув на свої вікна.
- Хіба то далеко.
Бориско так поблажливо глянув на друга, що той не міг більше опиратися.
- Їдь ти, а потім я, - запропонував Бориско. - Доїдеш до пустиря і назад.
Андрійко вже відкатався і йшов вулицею, а Бориско їхав. І раптом пронизливий вереск машини... Від жаху Андрійко ввібрав голову в плечі. Ще мить і машина вдарила у заднє колесо велосипеда, який саме робив стрімкий поворот, а Бориско від поштовху полетів на асфальт.
Що було потім - Андрійко згадував, наче сон. Вони стояли цосеред вулиці, звідкілясь позбігалися люди, вимахували руками, галасували. Коли минувся переляк, Андрійко почав розглядати свого понівеченого велосипеда. Він стримував сльози, але вони по-зрадницькому наверталися на очі.
- Думаєш мені не страшно? - тихо вимовив Бориско. - Знаєш, як коліно болить...
Андрійко співчутливо закивав головою. Батькові Андрійко сказав, що з гірки впав. На тиждень йому заборонили гуляти у дворі.
Час минав повільно...
І ось, нарешті, він побачив Бориска в гурті хлопців. Щиро всміхаючись, попрямував до нього. Але Бориско якось коротко кивнув йому й одвернувся.
Одного дня Андрійко побачив із свого вікна, як Бориско надував нового футбольного м'яча малого Кузьми.
Кузьма був щасливий, що придбав собі друга... Андрійко відійшов од вікна.

(390 сл.). (За Олегом Буценем).