Статистика сайту

Создание сайтов

Головна Статті Погляди В.О. Сухомлинського на розвиток мислення школярів

Погляди В.О. Сухомлинського на розвиток мислення школярів

В статті розглянуті ідеї В.О. Сухомлинського щодо творчого мислення школярів молодшого шкільного віку.Розкрито способи і прийоми мислення молодших школярів. Окреслено шляхи використання ідей В.О.Сухомлинського у сучасній школі.

На основі свого педагогічного досвіду Василь Олександрович Сухомлинський написав понад 600 статей, 1500 казок, оповідань і новел для дітей. Його праці, як і раніше затребувані педагогічною практикою як в нашій країні, так і за кордоном. Для нього все без винятку діти були талановитими та обдарованими. Школи і класи тільки для талановитих дітей, про яких сьогодні так багато говорять, не вписуються в його педагогічну систему. Адже немає двох дітей, однакових за мисленням, по сприйняттю світу, за особливостями розуму, волі, характеру. Дізнатися і зрозуміти дитину можна, тільки спостерігаючи за її взаємодією з навколишнім світом. Глибоко помиляються вчителі та батьки, які вважають, що підтягнути важкого учня - це змусити вивчити певний обсяг матеріалу. Тут не сидіти якомога більше над книгою потрібно, а зайнятися розвитком дитини, вчити її мислити. Починати розумове виховання маленьких дітей потрібно з розвитку допитливості. «Мене турбує, - писав Сухомлинський, - доля дітей, вчителі яких щохвилини під час уроку намагаються насичувати своїх учнів активної розумової роботою і тримати їх в напрузі. Адже мозок дитини - не механізм пристрою електронної машини, що запам’ятовує, а жива мисляча і ніжна матерія. Непосильне для дитини розумове перенапруження не сприяє активізації його розумової діяльності». Сутність же уроків мислення Сухомлинського полягала в розвитку здатності дивуватися, бачити в знайомому нове і невідоме, розуміти причинно-наслідкові зв'язки.

Проблемою розвитку творчого мислення займалися вітчизняні та зарубіжні вчені Л. Венгер, Я. Пономарьов, О. Матюшкін. Значну увагу цьому питанню приділяли такі видатні педагоги, як Я. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, І.Г.Песталоцці, К.Д. Ушинський, С. Русова психологи Ж. Піаже, Л.С. Виготський. Вони ставили завдання розвитку в процесі навчання, і в першу чергу, мислення.

Життєвий шлях і педагогічна діяльність В.О. Сухомлинського - це яскрава сторінка книги педагогічних пошуків вітчизняних вчителів-новаторів, яка була глибоко і всебічно відображена в документально-історичних повістях і нарисах І. Цюпи, Б. Тартаковського, Б. Хандроса, Б. Рябініна, Д. Водзінського та інших педагогів. Тому обрана тема актуальна.

Сьогодні, відповідно до Національної доктрини розвитку освіти, особливе значення мають ідеї В.О. Сухомлинського про сутність і рушійні сили розвитку дитини, про шляхи і засоби взаємозв’язку навчання і розвитку. У спадщині видатного педагога проблема розумового розвитку постає як категорія педагогіки, психології, філософії.

Метою статті є дослідження основи розвитку творчого мислення у молодших школярів засобами природи за педагогічними ідеями В.О. Сухомлинського.

Відомо, що людське мислення рухається від поверхових до глибоких і всебічних знань, які формують певний світогляд і є необхідною умовою перспективної діяльності людини [2, с. 12].

За В.О. Сухомлинським, концепція розвитку мислення генетично спрямована від дитини, її уявлень, переживань, поглядів, оцінок і орієнтована на дитину, розвиток її особистісних якостей. Мислення, як особлива властивість і процес самореалізації особистості, є основою педагогіки Сухомлинського, її фундаментальною категорією і об'єктом науково-педагогічних пошуків і зусиль протягом усього його освітньої діяльності [1, с. 12-13].

В.О. Сухомлинський розглядав мислення не тільки як наукове поняття, а й як процес пізнавальної діяльності, природа і функції якої надзвичайно різноманітні, складні і неоднозначні. На перших етапах розвитку мислення однією з форм пізнавання дійсності є слово. «Через слово педагог бачить, як підходить дитина до живого джерела мислення - природи» [4, с. 210].

У природі В.О. Сухомлинський бачив вічне джерело дитячого розуму, фантазії, словесної творчості. Він прагнув, щоб яскраві образи рідної землі живили свідомість дитини впродовж усіх років навчання, щоб закони мислення вперше розкрилися не перед класною дошкою, а серед поля, на лузі, біля річки, в лісі.

Василь Олександрович Сухомлинський підкреслював необхідність розумового розвитку дитини з раннього віку, коли її мозок починає інтенсивно розвиватись. Він ставив завдання формувати в таких дітей пізнавальні здібності, уяву, художню творчість, з якими найбільше пов’язана рухливість процесів мислення, бажання пізнавати оточуюче, цілеспрямовано відбирати необхідні об’єкти пізнання. Особливу увагу приділяв проведенню уроків мислення. Він разом із своїми колегами розробив „300 уроків мислення в природі” і створив так звану „Школу під голубим небом”. Щороку педагог збирав своїх школярів і проводив живе спілкування з природою, з оточуючим світом у Зеленому класі, у шкільному саду, на березі річки, під столітнім дубом. Щоб змусити дитину мислити, стверджував Василь Олександрович, «вмійте змусити її дивуватися». Проводячи свої уроки мислення серед природи видатний педагог прагнув, щоб «слово народжувалося в спілкуванні дитини з природою». Цим він допомагав учням пізнавати природу: дерев, листя, квітів, пелюсток і т. д. Діти милуються степом, вслухається в спів жайворонка, але кожен з них бачить навколишній світ по-своєму, адже «краса природи - це потужне джерело енергії думки»
[4, с. 211]. Таким чином, в свідомості дітей фіксуються уявлення про конкретні предмети, явища, факти, події, почуття. У педагогіці В.О. Сухомлинського вони ніби одухотворяються і набувають певного міфологічного змісту.

Уроки мислення допомагали вчителю одержати перші уявлення про індивідуальні особливості кожної дитини, розвиток її мислення та сприйняття нею оточуючого світу. Велику увагу педагог звертав на питання розвитку пізнавальних інтересів дітей, адже саме вони спрямовані на формування активного пізнавального ставлення до оточуючого і є дієвим стимулом для розвитку розумових сил, здібностей дитини, які так необхідні для успішного навчання в школі. Провідним принципом розумового розвитку дітей педагог вважав максимальну напругу індивідуальних сил у пізнанні оточуючого, адже дитяча думка має бути активною. Це є провідною передумовою свідомого ставлення до навчання.

Сьогодні, навчаючи дитину у школі, вчителі так само будуть говорити про її інтелектуальну готовність і судити про неї з того, як вона вміє мислити, пізнавати необхідні об’єкти, чи вміє порівнювати відомі їй предмети, бачити в них схожість і відмінність, знаходити для групи предметів спільну ознаку, об’єднувати їх, називаючи узагальнюючим словом. Вчитись орієнтуватись у змісті доступного дитині оповідання, сюжетного малюнка, пояснювати дії тих чи інших персонажів казки, складати розповідь з двох-трьох речень – такі навчальні вміння теж стануть вагомим досягненням дитини. Тому, обов’язково, і при підготовці дітей до школи необхідно забезпечити їм комплексний мовленнєвий розвиток: збагачувати словник, допомагати оволодівати граматичною будовою рідної мови, розвивати зв’язне мовлення, словесну творчість [4, с.167].

Глибина мислення залежить від розумових здібностей дитини. Тому треба використовувати різноманітні способи і прийоми мислення:

  • Викладати і вивчати матеріал в активній взаємодії з природою;
  • Вводити дітей у світ праці серед природи;
  • Проводити систему подорожей до джерела думки і рідного слова;
  • Вчити дітей думати у першоджерел мислення, зокрема серед природи і праці;
  • При застосуванні наочності поступово переходити від конкретного до абстрактного, від натуральних до образних засобів наочності, від образного ілюстрації до словесно образного [3, с. 56-59].

Доцільність розвитку мислення у творчій спадщині великого педагога є в тому, що мозок дитини вимагає виховання природою, тому що якщо посадити його тільки в класі, то клітини мозку швидко втомлюються і діти погано справляються з роботою. Дитина в першому класі уважно слухає, але не запам'ятовує. В такому випадку розумові сили дитини слід зміцнювати серед природи. Адже природа безпосереднє джерело яскравих дитячих вражень і спостережень, тому що дитина не тільки чує, а й прислухається, не тільки дивиться, а й роздивляється, а це все разом покращує якість сприйняття, сприяє кращому запам'ятовуванню, допомагає в подальшому дитині в навчанні.

Ефективно використовуючи в своїй роботі спілкування з природою, В.О. Сухомлинський домагався великих успіхів у навчанні. У нього не було відстаючих. Він зміцнював, розвивав пам'ять своїх вихованців, збагачував її поняттями, узагальненнями, повсякденним спілкуванням з природою.

Вчителям початкової школи, слід вчитися і використовувати спадщину В.О. Сухомлинського, тому що воно ґрунтується на ідеї всебічного розвитку особистості в поєднанні з природою. Реалізація ідей педагога допоможе краще вирішувати питання навчання в школі та сприятиме формуванню нового громадянина України.

Список літератури
1. Бондар Л. Уроки мислення серед природи в педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського [Текст] /Л.Бондар / / Початкова школа, 2005. - № 9. - С. 12-20.
2. Верзацька Л. Уроки серед природи./ Л.Верзацька / / Початкова школа. - 1991. - № 95. - С. 11-25.
3. Гладюк Т.В. Ідеї формування екологічної культури молодших школярів в педагогічній спадщині Сухомлинського./ Т.В.Гладюк // Наукові записи ТДПУ ім. Гнатюка: Педагогіка. - Тернопіль.2002. - Вид. 5 - С. 56-59.
4. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям [Текст]. / В.О.Сухомлинський — 8-е вид. — М.: Рад. школа, 1984. — 288 с.

Некрасова О.Є., вчитель початкових класів